Вівторок
13.11.2018
22:32
Форма входу
Категорії розділу
Фінансування закладу [0]
Пошук
Календар
«  Листопад 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Архів записів
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 130
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Тростянецька Філія № 1 І-ІІ ступенів закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 5 Тростянецької міської ради

         

Примірний перелік
організацій та установ, служб підтримки постраждалих осіб, до яких слід звернутися у випадку домашнього насильств
а

     Організації та установи до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства:

  • До територіального органу поліції або за телефоном 102.

  • До центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоці.

  • До управління сім'ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій.

  • До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.

  • До психолога, соціального педагога, класного керівника тощо.

  • До близької людини.

  • На телефони «Гарячих ліній».

Безкоштовні телефонні «Гарячі лінії»

    Національна дитяча «гаряча лінія» Центру «Ла Страда- Україна»:

0-800-500-333 (для дзвінків з мобільного)

      Дзвінки на лінію - безкоштовні як зі стаціонарних телефонів на всій території України, так і з мобільних усіх операторів.

      Консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи та соціальні працівники.

      Національна «гаряча лінія» з протидії домашньому насильству (консультації юриста, психолога, соціального педагога):

      116-123 (цілолобово та безкоштовно з мобільних телефонів),

      0-800-500-225 та 116-111

       Можна отримати інформацію про організації та установи, до яких слід звернутися у конкретній ситуації, про перелік документів, які необхідно підготувати для звернення, поради щодо правильного їх складання, підтримку психолога анонімно у телефонному режимі, консультації та рекомендації юристів щодо конкретної ситуації.

     Омбудсмен з прав дитини в Україні Микола Миколайович Кулеба:   (044) 255-64-50

       Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги:

     Зателефонувавши зa номером 0 800213 103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), можна отримати такі послуги:

  • інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних послуг та захисту прав людини, та установи, які опікуються відповідними питаннями;

  • безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;

  • правові консультації;

  • зв 'язатися з усіма центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги; отримати інформацію про їх місцезнаходження, контактні номери телефонів, інші засоби зв 'язку.

         Служби підтримки постраждалих осіб:

1) центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

2) притулки для дітей;

3) центри соціально-психологічної реабілітації дітей;

4) соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);

5) центри соціально-психологічної допомоги;

6) територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);

7) інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.

        До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб належать притулки для постраждалих осіб, центри медика-соціальної реабілітації постраждалих осіб, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі, а також заклади та установи, призначені виключно для постраждалих осіб та осіб, які  постраждали від насильства за ознакою статі.

Переглядів: 4 | Додав: nyuta | Рейтинг: 0.0/0

КОНФЛІКТИ В ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ Якими б ідеальними не були стосунки між людьми, з часом виникають непорозуміння. Що є їх причиною? Поведінка людей, різні погляди, емоції. Інколи відповіді на ці прості запитання можуть спричинити конфлікту ситуацію. Проблема конфлікту настільки актуальна, що зявилась спеціальна галузь науки – конфліктологія, предметом вивчення якої є конфлікти, їх класифікація, причини виникнення, шляхи попередження та вирішення. У перекладі з латинського поняття «конфлікт» означає «зіткнення». Якщо конкретизувати його, то конфлікт можна визначити як зіткнення протилежно спрямованих, несумісних одна з одною тенденцій у свідомості окремого індивіда, у міжособистісних стосунках індивіда чи груп людей, яке супроводжується негативними емоційними переживаннями. Кожна сторона робить усе можливе, щоб була прийнята її точка зору і заважає іншій стороні робити те саме. На думку вітчизняних учених, конфлікт – це боротьба. Протидія, суперечність, зіткнення через несумісність, протистояння, система стосунків, що залежать від відмінностей між учасниками конфлікту, реальні або ілюзорні, об'єктивні або суб'єктивні, по-різному усвідомлені протиріччя між людьми, зі способами їх емоційного вирішення. У конфлікті завжди існує протиріччя, зіткнення несполучних поглядів, інтересів, потреб, цінностей, мотивів. Однак сутність конфлікту полягає не стільки у виникненні та існуванні протиріччя, скільки в способі його вирішення. Серед причини міжособистісних конфліктів найчастіше виділяють низький рівень духовної культури працівників, їх недостатню професійну майстерність, суперечливість мотивів та духовних цінностей, а також індивідуальні психологічні особливості, характер тощо. До конфлікту призводить таке зіткнення інтересів, потреб, поглядів, цілей, мотивів, коли зявляться протидія сторін. Соціальна протидія – це таке спілкування, поведінка і діяльність, однією з основних цілей якої є завдати моральної шкоди супротивнику. Саме протидія є ядром соціального конфлікту. Знання закономірностей, за якими виникають і розвиваються конфлікти, дозволяють ліквідувати їх у самому зародженні, в будь-якому випадку суттєво їх послабити. Передати виникнення негативних наслідків. На думку В.А. Семиченко для того, щоб конфлікт виник. потрібний певний збіг обставин, вплив чинників, які мають назву конфліктогенів. Конфліктна ситуація – це не конфлікт, а лише основа, що передує йому. При цьому досить часто конфлікті відносини учасниками на такому етапі не усвідомлюються. Однак ігнорування поширення конфліктогенів призводить до тяжких ускладнень стосунків викладача та учня. Тому саме конфліктна ситуація є тим етапом, на якому педагог має її конструктивно вирішити. Конфліктна ситуація в організації – це об'єктивна основа конфлікту, яка фіксує виникнення реального протиріччя в інтересах та потребах сторін. Вона передбачає суперечливі позиції з будь-якого приводу, прагнення до протилежних цілей, використання різних засобів для їх досягнення, розбіжність інтересів, бажань тощо. Отже, конфліктна ситуація в організації включає: - учасників конфлікту: ними можуть бути як окремі індивіди або різні за масштабами соціальні групи, так і окрема особистість; - умови протікання конфлікту; - образи конфліктної ситуації. Образи конфліктної ситуації – це внутрішні картини ситуації: - уявлення учасників конфлікту про самих себе (про свої мотиви, цілі, можливості); - уявлення про протилежну сторону (її мотиви, цілі, можливості); - уявлення кожного учасника про те, як інший сприймає його; - уявлення про середовище, у якому реалізуються конкретні відносини. Конфліктні ситуації, що існують у значній кількості, переходять у конфлікт лише у разі порушення балансу інтересів учасників взаємодії та за певних умов. Конфліктна ситуація - це умова виникнення конфлікту. Для переростання такої ситуації в конфлікті необхідними є зовнішній вплив або інцидент, котрий характеризує активізацію дії однієї сторони на інтереси іншої. Він може виникнути випадково, незалежно від бажання учасників, унаслідок об'єктивних причин або як результат неграмотної взаємодії (без урахування психологічних особливостей іншої сторони). У конфліктній ситуації в організації кожна зацікавлена сторона прагне відстоювати та досягати реалізацію власної мети, при цьому вона наводить аргументи на свою користь, перешкоджає опоненту чинити так само, використовує всі прийняті у даній ситуації заходи та форми впливу та намагається здолати опір іншої сторони. Кожна сторона-учасник конфлікту має внутрішню та зовнішню позицію. Зовнішня позиція - це мотивування участі у конфлікті, коли кожна зі сторін відкрито демонструє себе іншій. Вона може співпадати, але може і не співпадати з внутрішньою позицією, яка є набором тих інтересів, мотивів, цінностей, які примушують людину або групу людей включитися в конфлікт. Слід відзначити, що конфліктна ситуація в організації у значній мірі характеризується перекрученістю, невизначеністю. Тому саме невизначеність результату є необхідною умовою виникнення конфлікту, адже тільки в цьому випадку в конфлікт можуть вступати ті його учасники, що із самого початку приречені на поразку. У випадку нейтральної взаємодії, ситуація спілкування сприймається адекватно. Звичайно, відбувається певне перекручування та втрата інформації у процесі комунікації учасниками. Однак у конфліктній ситуації сприйняття зазнає особливих змін - зростає ступінь його суб'єктивності. Ступінь перекручування конфліктної ситуації - не постійна величина. Це можуть бути незначні відхилення, наприклад, у короткочасних конфліктах, а саме: - у конфлікті перекручено сприйняття не тільки окремих його відхилень, але й конфліктної ситуації в цілому; - конфліктна ситуація спрощується, складні чи незрозумілі моменти відкидаються, не аналізуються; - відбувається схематизація конфліктної ситуації. До факторів, які породжують та підсилюють міру перекручування сприйняття конфліктної ситуації, належать: - стан стресу, який значною мірою змінює перебіг психічних процесів, а також ускладнює мислення, спрощує сприйняття; - високий рівень негативних емоцій, що веде до більшого перекручування сприйняття конфліктної ситуації; - рівень по інформованості учасників один про одного, чим менше інформації про іншого є в опонента, тим більше він продумує відсутні фрагменти інформації, формуючи образ конфліктної ситуації; - невміння передбачити наслідки, нездатність правильно оцінити та спрогнозувати розвиток конфлікту веде до збільшення помилок у сприйнятті конфліктної ситуації. Отже, чим більш життєво-важливі мотиви та потреби особи задіяні в конфлікті, тим вища ймовірність перекручування сприйняття певної ситуації. Однак сучасна наука дійшла висновку, що конфлікт, всупереч негативним рисам, відіграє й позитивну роль: є стимулом змін, розвитку вперед, джерелом творчої енергії, якою слід управляти, тобто спрямовувати її в бажане річище. А.М. Ішмуратов виокремлює чотири фази протікання конфлікту,а саме: - латентна фаза, яка передбачає виникнення реальної суперечності в інтересах, потребах, цілях сторін; - демонстративна фаза – реальність сприйняття як конфліктна, люди прагнуть переконати один одного. Характерні прояви роздратування, не зваженості, агресивності; - агресивна фаза – це інцидент. Вся увага поглинута бажанням зробити якомога гірше іншій людині, знищити противника. Образ ворога – головне надбання цієї стадії розвитку конфлікту; - батальна фаза – руйнування «Я – концепція» противника, його психологічне знищення, повна дискредитація його інтересів і цінностей. Позитивний фінал конфлікту – це відновлення нормального спілкування, коли людина знаходиться в конфліктній ситуації, для ефективного вирішення проблеми необхідно вибрати певний стиль поведінки, притаманний саме їй. Існує п'ять основних стилів вирішення конфлікту. В основі їх лежить система, що називається методом Томаса – Клімена. Ця система дозволяє створити для кожної людини власний стиль вирішення конфлікту. Цей стиль визначається тією мірою, якою людина хоче задовольнити власні інтереси. Стиль конкуренції – людина намагається задовольнити власні інтереси, не враховуючи інших, спонукаючи їх шукати власний спосіб розв'язання проблем. Стиль ухилення – людина не відстоює свої права, не співпрацює ні з ким. Щоб розв'язати проблеми, просто ухиляється від вирішення конфлікту. Стиль пристосування – людина жертвує своїми інтересами на користь іншої людини, поступаючись їй. Стиль співробітництва – людина бере активну участь у вирішенні конфлікту та відстоює свої інтереси, але при цьому намагається співпрацювати з іншою людиною. Стиль компромісу – характеризується відмовою від частин вимог, які раніше висувалися. Готовність пробачити. Він полягає в бажанні опонентів завершити конфлікт й прийти до загального узгодженого вирішення. Компроміс ефективний у випадках: розуміння опонентом. Що він і суперник мають рівні можливості; наявності взаємовиключних інтересів; задоволення тимчасовим вирішенням; загрози втратити все. Попередити і уникнути конфліктів можна, якщо зробити аналіз конфліктної ситуації і спробувати знайти взаємоприйнятне рішення. Щоб не тільки зберегти нормальні стосунки між опонентами, а й домогтися взаємовигідної співпраці. Якщо не вдається запобігти конфлікту, то пропонують шляхи його подолання: - не варто зосереджуватися на власних думках; - спробуйте налаштуватись на партнера; - дайте можливість співрозмовнику висловитись, вислухайте його; - висловіть партнеру свої почуття; - поважно ставтесь до особистості партнера; - цініть його думки; - вмійте визнати свою помилку; - запропонуйте вихід із ситуації; - знайдіть щось загальне й спільне зі своїм співрозмовником; - покажіть, що ви розумієте стан співрозмовника. В сучасник організаціях та підприємствах, навіть у процесі ефективного управління, не можна усунути конфліктів, але ними можна управляти так, щоб максимально збільшити загальний виграш для конфліктних сторін. Запобігання конфліктам та подолання їх в сучасних структурах можливе також за умов навчання учасників виробничого процесу навичок конструктивного міжособистісного спілкування.

Практичний психолог

Тростянецької спеціалізованої школи

І-ІІІ ступенів № 1 Смєлік Оксана